Історія ЦДЮТ

ВІД МИНУЛОГО ДО СЬОГОДЕННЯ. ІСТОРІЯ ЦЕНТРУ ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ м. ВАСИЛЬКОВА, 

заснованого у 1922 році

Історія Васильківського Центру дитячої та юнацької творчості сягає на початок 20 століття, коли розпочав свою роботу дитячий будинок, при якому було створено групи юних спартанців. Про те, що відбувалося в ті роки та про першого директора відображено в книзі нашого земляка, історика, вчителя-методиста з великим стажем Володимира Львовича Бейліса „Чи можна себе забути”.

“… Червоні слідопити Василькова почули якось від перших піонерів міста ім’я їхнього першого вожатого – Скачкова Олександра Івановича. В 1920 році вступив до комсомолу. Згодом був бійцем частини особливого призначення. Не раз бандитські кулі свистіли над його головою, не раз доводилось дивитися смерті в лице.

Одного травневого дня 1922 року викликав його до себе секретар райкому комсомолу. “Вирішили ми, Олександре, доручити тобі дуже важливу справу, – сказав той, – посилаємо тебе в дитячий будинок. Там організувалася група юних спартаківців.” І ось він у дитячому будинку сотні дитячих очей з цікавістю дивились на нього. З чого почати? Ось тут стало в пригоді його дитяче захоплення технікою, фізикою. Почав свою роботу з організації гуртків. Створив стрілецький, військово-санітарний гуртки, гурток зв’язку, топографічний і фізкультурний. Про один з них – гурток зв’язку – хочеться розповісти докладніше.

Хвилюючі то були роки, кожний день приносив багато нового, сумного і радісного. Але до повітового містечка усе це доходило з великим запізненням. Ось тоді і вирішив вожатий разом з дітьми зробити радіостанцію. Працювали з великим завзяттям. А скільки радості випромінювали дитячі обличчя. Коли почули голос Москви!

Звістка дуже швидко облетіла місто. Від бажаючих послухати не було відбою. Щодня біля воріт будинку збиралося 120 щасливців, яким сьогодні пощастить послухати радіо. Олександр Іванович ставав з годинником, і черга починала рухатися кожному дозволялося слухати по одній хвилині. Вожатий навчив дітей азбуки Морзе, сигнали якої вони вміли передавши і звуком, і світлом. Про цей гурток навіть газети писали. Вчив він і дорослих. Коли потрібно було передати важливе повідомлення, забирався на каланчу і подавав звукові, світлові сигнали, а люди на місцях розшифровували їх. Минав час. До лав піонерів вступали все нові й нові діти. І в 1924 році піонерська організація міста Василькова вже налічувала 1500 чоловік.”

ВІД МИНУЛОГО ДО СЬОГОДЕННЯ. ІСТОРІЯ ЦЕНТРУ ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ м. ВАСИЛЬКОВА читати далі